Традиції

1.  Різдвяні традиції
Після Нового року 6 січня святкують Різдво Христове, яке настає ввечері і триває три дні 7,8, 9 січня. Це величне свято найбільше люблять діти, адже на землю немовлям з’явилося Син Божий, і всі приймають його у свої серця. Своїм колядуванням діти вихваляють, славлять Сина Божого. За коляду одержують гроші.

З появою першої зорі на небі чути постріли рушниць, пускають  також ракети , що сповіщають про знаменну подію в світі. Господар приносить до хати сіно чи отаву, тричі вітаючись: „Христос рождається!”  Сіно стелять під столом і на стіл під скатерку, як доказ того , що Христос народився  на сіні. Це сіно зберігається в хаті  три дні , потім його спалюють, щоб горе обминуло хату  і перетворилося б у дим.

На Святий  вечір на столі стоїть круглий колач  „Василь” за назвою , горить свічка  та пісна святкова вечеря, яка складається  з 12 страв: квасоля з сливами , голубці, грибова юшка, картопля, вареники з капустою чи повидлом, вінегред, вуличні (мачники), риба, салат із буряка,  варена пшениця з маком  та горіхами і з цукром чи медом (кутя).

Після вечері починається колядування, яке триває три дні. Колядують діти, підлітки і старі чоловіки є так звана „церковна коляда”. За колядування старші чоловіки  здають гроші на церкву. Найбільш поширеними в селі є колядки: „Нова радість стала”, „У Віфлиємі  новина”, „Коли звіздар ясна”, „Бог ся рождає”, „Небо і земля” та інші.
Колядники колядують ще й інші колядки, ті які знають, які їм до вподоби.

14 січня сельчани  празнують  старий Новий рік і Василя. Вночі, напередодні Нового року, ходять в’язати Василя і Маланку. За бажанням жінки ворожать. Загадують на вугликах, яким буде врожай тієї чи іншої культури. Найчастіше ворожили на вугіллі з букового дерева. На маблівницю (пральну дошку) накладали вуглинки, кожен з яких означав певну культуру: картоплю, квасолю, кукурудзу і т.д. Якщо вуглик спопелів, це означало, що дана культура буде врожайною цього року, якщо погас, - то ні.
Дівчата на відданні сходилися до когось із подруг, кожна з них ліпила свого вареника. Потім виставляли всі вареники підряд і впускали кота. Чий вареник кіт з’їдав, та дівчина вийде щасливо заміж; чий тільки відтягнув і лишив, - ту дівчину парубок зрадить. На Василя ходять від хати до хати, вінчують, колядують.
18 січня святкують Бабин Святий вечір, - Богоявлення господнє. Цього вечора теж готують пісні страви: кутю, узвар квасолю із сливами, вареники з капустою, голубці. Сідають вечеряти. Пісних страв може бути менше. Після вечері ходять колядувати.
19 – 20 січня – Хрещення Господнє. У церкві святять воду. Дома нею освячують хати, хліви, обмивають обличчя, п’ють, щоб бути здоровими.
12 лютого – Трьох Святих.
15 лютого – Стрітеніє. Кажуть, якщо в цей день тепло і горобець може напитися води, то буде рання весна. Із Стрітенням пов’язують і перетин зимового сезону.
У церкві освячують свічки. Повертаючись із церкви, люди їх запалюють, щоб мороз і весняна повінь не нашкодили, аби грім не влучив у хату, обкурюють боязливих дітей, дають в руки тим, хто помирає, щоб полегшити передсмертні муки.
22 березня – 40 святих. Колись висівали розсаду капусти.
7 квітня – Благовіщення Господнє. Архангел Гавриїл приніс Діві Марії благу вість, що вона зачата від Духа святого і народить Спасителя святу. В цей день прокидається земля, і з неї виходять назовні черв’яки, ящірки, гадюки. Після Благовіщення можна орати і засівати землю.

2.  Великодні  традиції
З усіх християнських свят найбільше – Великдень. Це свято не має конкретної дати, тому припадає кожного року на різний час, але завжди весною і обов’язково в неділю.

Від дати Великодня залежать дати багатьох інших свят. Так, за тиждень до Великодня – Шуткова неділя (Вербна неділя). У церкві святять вербові гілки, які потім розставляють по всіх кімнатах за ікони, у стайні, щоб грім не вдарив. Свяченими гілками вперше навесні виганяють худобу на пасовище, щоб ніхто не зурочив.

Перед Великоднем   майже всі сповідаються причащаються, приймаючи Тайну євхаристії – тіло і кров Ісуса.  Відрадно, що тепер  відкрито  сповідаються   і   причащаються   школярі.  великодню  передує  великий   піст,  що   триває 7  тижнів. 0собливо  суворо  дотримуються  посту  в  перший і останній тиждень. Не  вживають ні м ясного ні молочного, а дехто від святого (живного) четверга і до Паски дотримуються суворого посту, тобто не вживають їжу. Під час великого посту тричі на тиждень(понеділок, середа, п ятниця) відбувається молебень за померлих, так звані сорокоусти.

У світлий четвер ввечері сельчани йдуть до церкви на страсті, а в день діти ходять від хати до хати за кукуцами. В кожній хаті обдаровують дітей спеченими вдома бубликами, „потятами”, цукерками, крашанками,(галунками).У п’ятницю прочани йдуть до церкви на Плащаницю. Ввечері красять яйця (галунками), а в суботу печуть паски-особливий круглий хліб, прекрашений „ружами” з тіста, листочками, виплетеними ланцюжками. Коли паска охолоне вбирають кошик, посередині якого ставлять паску, навкруги крашанки, ковбасу. Знаходять місце в кошику і на грудку сиру, 0шовлру, сало, часник, хрін, яблука. В суботу опівночі починається всеношня служба Божа. Дехто із сельчан святить паску опівночі, а більшість несуть святити на Великдень вранці. Після освячення всі спішать додому і сім’ями сідають до святкового столу. Вважають хто перший принесе паску додому, тому краще буде вестися в господарстві.

Після обіду на Великдень починається вечірня. Служба Божа, а після вечірні молодь залишається на церковному майдані і проводить різні ігри. „Вербове колесо”, „Третій зайвий”, „Грай дуже грай”, виконувалися різні пісні-веснянки.

Через тиждень після Великодня-Провідна неділя. Проводиться служба Божа, як на Великдень.6 травня-день святого Юрія. Напередодні свята на горах господині розпалюють вогнища, щоб відігнати злих духів та відьом.22 травня-день вісного Николи, який оберігає.

Через тиждень після Великодня – Провідна неділя. Проводиться служба Божа, як на Великдень.

6 травня – День святого Юрія. Напередодні свята на городах господині розпалюють вогнища, щоб відігнати „злих духів” та відьом. У давнину на День святого Юрія орали вдовам грядки за „простимі”.
22 травня – День вісного (весняного) Николи, який оберігає людей від стихійного лиха. Це – день перенесення його праху із Лікії  до Італії. В  цей  день у церкві святять сіло  для  худоби.
Сорокового дня   після  Великодня – Зелені свята, Свята  неділя. Це  свято  триває  три  дні. В  давні  часи   на Святу  неділю  пекли  паску.
Щороку відбувається  служба  Божа в  каплиці  на  полонині  Менчіль.
7 липня – Івандель – день  народження Івана Хрестителя. Сельчани  йдуть у  гори, збирають  зілля.      
12 липня – Петра і Павла, Божих  апостолів. За місяць  до  цього  свята  починається піст-петрівка. Вживають  молочне, крім  м’ясного, бо  це  місяць  важкої  хліборобської праці в  спекотні дні.
2  серпня – свято  пророка  Іллі. Існує народна легенда, що  коли  біси  повстають проти  Бога,  то  Ілля  прогнав  не чисту  силу  громами  і блискавками осені.
Кажуть, що купатися після  Іллі  не можна.
7 серпня – свято Успенія святої  Анни. матері  Пресвятої  Богородиці. Вважається гріхом  працювати  в  полі.
9 серпня – День св.Пантелеймона – Зцілителя. Не  косять  і  не  гребуть  сіно, щоб не  згоріло  від  блискавки  і грому.
14 серпня – Маковія. У церкві святять воду, мак, квіти, часник та інше зілля. З цього дня починається двотижневий піст, так зв. „Богородничний піст”.
19 серпня – Спаса або Преображеніє Господнє. У церкві святять яблука, груші.
Цей день для нашого села особливий. У новозбудованій Преображенській церкві відбувається храм – престольний празник. Приїжджають  до нас греко-католики з навколишніх сіл. Після церковної служби – зустріч за святковим столом.
28 серпня – Перша Пречиста (Перша Богородиця), успеніє, смерть  Богородиці, яка потім разом  з тілом  вознеслася на небо.
11 вересня – успеніє  голови Івана Хрестителя. Це - пісний день, не зривають овочів та фруктів  у садах та городах, не їдять яблук, цибулі, капусти – всього що має округлу форму.
21 вересня –Друга Пречиста(Богородиця) день народження Божої Матері. Цей день особливий для нашого села. У церкві Пресвятої Богородиці – престольний празник. Сельчани заздалегідь готуються до нього. Після церковної служби родичі йдуть один до одного в гості.
27 вересня – Воздвиження Хреста (Чесний Хрест). Пісний день. Не можна йти до лісу, бо всяка нечисть в цей день ховається в землю.
14 жовтня – Покрова  Пресвятої Богородиці.
Перша субота листопада – день пам’яті померлих. У церкві відбувається  служба-загальний парастас, поминають мертвих.
8 листопада – день  Дмитрія.
21 листопада – Архангела Михаїла.
28 листопада – день Пилипа, починається – піст, що  триває  до Різдва.
4 грудня – Введеніє  Божої  Матері в храм.
13 грудня – Андрея  день. Дівчата  постять, щоб  мати  гарних  чоловіків; ворожіння  про   суджених  здійснюється  тоді  переважно  вечорами і  вночі  різними  способами: лічать  на  загорожах  кілки:  „Удівець. Молодець,  удівець, молодець! Якщо останній  кілок  лебідь  молодець,  то  вийде  за  хлопця,  а  якщо  вдівець, то  за  вдівця”.
У вечері  печуть  також  коржі,  кладуть  під  голову, суджений  з’явиться  у  сні.
Дівчина, що ворожить, бере  жменю конопляного  сім’я, до півночі виходить надвір, роздягається і обходить  три  рази  круг  хати, Святий  Андрію,  колопні  на  тебе  сію,  сорочков волочу,  віддатися  хочу.
19 грудня – Миколи, день народження чудотворця  Миколая. Дітям святий Миколай дає подарунки.
17  грудня – Варвари  великомучениці.
18  грудня – Сави.
22  грудня – Анине зачаття.
За часів віросповіданням на даний час більшість сельчан – православні, менше греко-католиків, декілька сімей – свідки Бога Єгови.